.jpg)
Юрій Кочевенко – експерт із комунікацій, голова Міжнародного центру протидії російській пропаганді. З 2014 року воював у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ, служив у Генштабі, де займався протидією інформаційним спецопераціям Росії. Наразі він знову офіцер і разом зі своєю 95-ю бригадою перебуває на східному фронті, виконує бойове завдання щодо оборони України від російської військової агресії. В інтерв'ю виданню "ГОРДОН" Кочевенко розповів, як змінилася риторика російської пропаганди з початком нової фази війни та як діють російські війська. джерело
Ми б'ємося за кожен метр. Перевага в живій силі та техніці дається взнаки. Але ми знищуємо супротивника
– 18 квітня президент України Володимир Зеленський повідомив про початок нової гострої фази війни. Як ви оцінюєте ситуацію?
- Я вважаю, гостра фаза війни не закінчувалася.
Війна продовжувала бути гарячою – щодня гинули люди, руйнувалася інфраструктура. Так, інтенсивність обстрілів та тактика супротивника змінювалися – якийсь час він не намагався штурмовими колонами прориватися до основних міст, аби скинути український уряд (як це було в первісному плані) та окупувати значну частину України.Зазнавши повного фіаско на першому етапі війни, росіяни змінили свої цілі, що відображається в їхній пропаганді. У формулюваннях пропагандистів зникли оберти про "демілітаризацію" та "денацифікацію" України. Це вже називається спецоперацією із захисту так званих "ЛДНР".
Бої тривали та були досить важкими. Всім відомо, наскільки складна ситуація склалася в Маріуполі. І на родзинках, де діє наша бригада, весь цей час тривали запеклі бої.
– Що змінилося сьогодні?
– Анонсований росіянами наступ на Донбасі розпочався з масованих артилерійських обстрілів. Російські війська стріляють з усього найтяжчого, що вони тільки є. Використовуються "Гради", "Урагани", "Смерчі", "Точки-У", крилаті ракети. Зросла інтенсивність авіаударів. Незважаючи на те, що наша ППО їх трохи обложила, вони знову полізли.
Загалом ситуація досить тяжка. Але я все одно гадаю, що у нас хороші шанси. Ми б'ємося за кожен метр. Перевага в живій силі та техніці дається взнаки. Але ми знищуємо противника та багато його техніки. Вони ж женуть і женуть нову. Все це супроводжується безперервними артобстрілами. Ми активно огризаємось. Працюють наші артилерія та авіація.
– Як довго, на вашу думку, чекати на цю перемогу?
– Перемога не буде швидкою і дасться нам дорогою ціною. Але яку б ціну не довелося заплатити, ціна поразки буде в рази вищою.
Сил на повномасштабний наступ у всіх напрямках у росіян немає
– Що зараз відбувається на родзинках, чому росіянам так важливе це місце?
– Родзинки – це і є вхід на Донбас. Напрямок на південь від Ізюма – це та лінія, за якою вони хочуть нас оточити – Ізюм, Слов'янськ, Костянтинівка, Торецьк та вихід на Горлівку. Тоді в оточенні залишаються Лисичанськ, Сєвєродонецьк, Бахмут і все угрупування, що там знаходиться. На більший охоплення у них не вистачить сил. Але мені здається, що навіть цей передбачуваний план є вкрай малоймовірним.
- А до чого ці постановки з "обстрілами" російської території ?
– Вони можуть переслідувати дві цілі. Насамперед внутрішньополітичну для самої Росії – знайти привід оголосити загальну мобілізацію, бо тією живою силою, яка в них є, вони вже не вивозять. А піти на загальну мобілізацію в агресивній війні вони не наважуються. Це такі безглузді спроби перетворити свою агресивну загарбницьку війну на оборонну вітчизняну.
Другою метою може бути примус через такі формальні приводи країн ОДКБ до участі у війні проти України. Були спроби домовитися про це, оминаючи протоколи. Ми знаємо, що Вірменія передала Росії свої літаки, які зараз бомбардують мирні українські міста. І ми цього Вірменії не забудемо!
Знаємо, що були спроби випросити військову допомогу у Казахстану, Таджикистану та інших країнах. Результатів поки що не бачимо. У полон ні казахів, ні таджиків ми не брали. Те саме стосується білорусів. Білорусь надала повністю свою інфраструктуру росіянам – заправляє, лікує, годує. Але своїх військ, принаймні масово, в Україну вона не відправляла.
Тобто заяви про "обстріли" можуть переслідувати і таку дипломатичну мету, як спроба задіяти протокол про колективну безпеку, оскільки нібито проти Росії розв'язана агресивна війна (нагадаю, що Слідком РФ порушив проти президента України Володимира Зеленського справу про розв'язання війни) . Але не ідіоти в Казахстані та Таджикистані керують. Вони знають, що населення цих країн загалом негативно ставиться до війни проти України, і не захочуть до неї вплутуватися.
– Чи варто побоюватися нової атаки з боку Білорусі з огляду на попередній досвід?
- Мабуть, треба. Якщо не вийшло з наскоку, то шанси невеликі, але виключати їх теж не можна. Я тут повністю довіряю і закликаю всіх довіряти нашому Генеральному штабу. Він бачить ситуацію стратегічно (на відміну від окремих експертів, і мене зокрема), вірно оцінює та інтерпретує інформацію, що надходить, і зробить усе необхідне для оборони країни.
Точно буде спроба відвернути нашу увагу фейковою інформацією про можливий новий наступ, концентрацію білоруських військ, щоб ми змушені були тримати там сили, які з більшою користю могли б використати на інших напрямках.
– Що, на вашу думку, зараз відбувається на півдні України?
– Я не маю всієї інформації. Можу судити лише про те, що на сході. Але, на мою думку, сил на повномасштабний наступ у всіх напрямках у росіян немає. Їм навіть складно створити достатню перевагу на ізюмському напрямі. Головний удар буде на сході України, а на інших – дії, що відволікають, сковують, щоб не дати ЗСУ можливості для активного маневру.
– Чого хоче президент РФ Володимир Путін?
- Очевидної та виразної перемоги, яку він зможе пред'явити своєму населенню.
Незалежно від того, до яких конкретних тактичних результатів призведе ситуація у Донецькій та Луганській областях, у нашій остаточній перемозі особисто я ні на мить не сумніваюся. Ми з кожним днем стаємо сильнішими, а росіяни – слабшими. Треба триматися щосили. Кожен українець на своєму місці має діяти так, начебто перемога залежить особисто від нього.
Немає коментарів:
Дописати коментар