Геродот писав про звичай скіфів, що жили на північних берегах чорного моря, дурманити себе димом від коноплі. Узявши це конопляне насіння, скіфи підлізають під повстяну юрту ( житла кочових і напівосілих народів) і потім жбурляють його на розпеченні камені. Від цього піднімається такий дим і пара, що жодна еллінська лазня не зрівняється з цією. Насолоджуючись нею скіфи голосно кричали від задоволення – розповів Геродот.
У південних країнах, у Китаї, Індії, Пакистані, Афганістані, Туреччині, частково в Африці для коноплі знайшли інше застосування. Її використовували як наркотик. У помірному холодному кліматі конопля втрачає наркотичні властивості, але може викликати отруєння.
У минулому конопля була дуже важливою культурою і на наших землях. З коноплі одержували відносно тонке волокно, придатне для тканин. Волокна матерки (жіночий вид коноплі) грубші – вони йшли на мотузки та канати. В Росії, коли Петро І почав будувати флот, необхідними стали канати, а також груба міцна тканина для вітрил. Коноплю почали сіяти по всій країні. Вона і одягала, і годувала селян. З насіння коноплі видобували олію. І хоча за якістю вона поступалася соняшниковій, її вистачало всім. Частину необробленого волокна коноплі продавали за кордон.
Відходами від виробництва канатів і тканин – клоччям – утеплювали житло. Та коли на світовому ринку з’явився джут (рід кущів, напівкущів і трав родини мальвових), а потім і синтетичні матеріали, конопля почала зникати з полів. З XVI ст. коноплю вирощують у Північній і у Південній Америці. Важко сказати, де вона не росте! Останнім часом, у зв’язку з боротьбою проти наркоманії, у багатьох країнах знищують зарості коноплі.
Немає коментарів:
Дописати коментар