РУМУНСЬКА ОКУПАЦІЯ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ у 1941–1944 роках Частина 3 «Встановлення румунської влади на українських землях шляхом репресій» Продовження

 В ході ІІ світової війни, відразу після встановлення румунського окупаційного режиму на українських територіях розпочався активний процес їх румунізації.     джерело

к, М. Антонеску під час засідання Ради міністрів Румунії від 8 липня 1941 р. офіційно заявив, що він виступає «… за насильне виселення українського елементу, який не має що тут шукати… Мені байдуже, чи ввійдемо ми в історію як варвари… В історії не було більш вдалого, широкого та вільного моменту для повної етнічної свободи… та для очищення нашого роду… Якщо потрібно, стріляйте з кулеметів».

Тобто, нове профашистське керівництво Румунії повністю поділяло расову концепцію Гітлера. Так, той же М. Антонеcку, вже як посланець румунського кондукетора під час особистої зустрічі з фюрером, що відбулася 27 листопада 1941 р., відверто зазначив: «Чисельна та примітивна слов’янська раса представляє для Європи не політичну або духовну проблему, а складну біологічну проблему для європейської народжуваності. Цій проблемі треба знайти радикальні та серйозні рішення. Стосовно слов’ян потрібно зайняти непохитну позицію, а тому будь-який поділ, будь-яка нейтралізація чи захоплення слов’янської території є законними актами». Такого негативного підходу до слов’янських народів в цілому та українців зокрема дотримувався і сам румунський диктатор. Забігаючи наперед зазначимо, що у «Меморандумі, відредагованого паном Професором Міхаєм Антонеску, як Міністра закордонних справ, та надісланого паном Маршалом Антонеску до Генерального штабу Фюрера Адольфа Гітлера 11 лютого 1942 року» були включені наступні два пункти:

«ІІ. — Російська та більшовицька загроза є настільки великою, особливо через її біологічний тиск, що румунський народ, який віками страждав із-за слов’ян, хотів би до останньої жертви допомагати знищенню більшовизму.

ІІІ. — …Румунський народ у боротьбі на сході виконує анонімну та колективну місію щодо повалення слов’янства, що є великою місією німецького народу».

 У цьому контексті не можна не погодитися із думкою Е. Мезінческу – відомого румунського дипломата та публіциста – про те, що «таким чином, під тиранським керівництвом Іона Антонеску, Румунія, румунський народ були залучені до місії «біологічного» вирішення, точніше — винищення! слов’янства…».